Диспластичний коксартроз
Диспластичний коксартроз — це дегенеративне ураження кульшового суглоба, яке розвивається на тлі вродженої або набутої дисплазії кульшової западини.
У таких пацієнтів змінена анатомія суглоба призводить до неправильного розподілу навантаження, прогресуючого зношення хряща, болю, обмеження рухів і порушення ходи.
Що таке диспластичний коксартроз
При дисплазії кульшового суглоба вертлюгова западина є недостатньо глибокою або неправильно орієнтованою, тому головка стегнової кістки не має повноцінної опори.
Це створює хронічне перевантаження суглобових поверхонь і з часом призводить до розвитку вторинного артрозу.
На відміну від первинного коксартрозу, диспластичний варіант часто розвивається у відносно молодшому віці та супроводжується складними анатомічними змінами.
Основні причини
- Вроджена дисплазія кульшового суглоба.
- Недостатнє покриття головки стегнової кістки вертлюговою западиною.
- Порушення центру ротації суглоба.
- Асиметричне навантаження на суглобовий хрящ.
- Прогресуюча деформація проксимального відділу стегнової кістки.
Фактори прогресування
- Надлишкова маса тіла.
- Високе фізичне навантаження.
- Відсутність ранньої діагностики та спостереження.
- Попередні травми або оперативні втручання.
- Тривале ігнорування больового синдрому.
Симптоми диспластичного коксартрозу
- Біль у паховій ділянці, сідниці або по передній поверхні стегна.
- Посилення болю при ходьбі, підйомі сходами, тривалому стоянні.
- Кульгавість і втомлюваність під час ходи.
- Обмеження відведення, внутрішньої ротації та згинання у кульшовому суглобі.
- Відчуття скутості, “заклинювання” або нестабільності.
- Укорочення кінцівки на стороні ураження.
- Поступове зниження повсякденної активності та якості життя.
Клінічне обстеження
Під час огляду оцінюються хода, довжина кінцівок, обсяг рухів, больовий синдром, контрактури, функціональний стан м’язів та ознаки нестабільності.
Рентгенографія
Основний метод діагностики. Дає змогу оцінити ступінь дисплазії, висоту стояння головки стегнової кістки, звуження суглобової щілини, остеофіти та деформацію западини.
КТ і 3D-планування
Особливо важливі у складних випадках. Дають можливість детально оцінити дефіцит кісткової тканини, орієнтацію вертлюгової западини, анатомію стегнового каналу та спланувати оперативне втручання.
Лікування диспластичного коксартрозу
Тактика лікування залежить від віку пацієнта, ступеня дисплазії, вираженості артрозу, функціонального дефіциту та інтенсивності болю.
На ранніх стадіях можливе консервативне ведення, однак при виражених дегенеративних змінах найбільш ефективним методом є ендопротезування кульшового суглоба.
Консервативне лікування
- Контроль навантаження та маси тіла.
- Протизапальна та симптоматична терапія.
- Фізична реабілітація, вправи на стабілізацію та силу м’язів.
- Використання тростини або інших засобів розвантаження.
Хірургічне лікування
- Тотальне ендопротезування кульшового суглоба.
- Відновлення правильного центру ротації суглоба.
- Компенсація дефіциту кісткової тканини при складній анатомії.
- Контроль довжини кінцівки та offset.
- Індивідуальне 3D-планування, а в складних випадках — навігація MR/AR.
Чому диспластичний коксартроз є складною патологією
Диспластичний коксартроз часто супроводжується не лише руйнуванням хряща, але й істотно зміненою анатомією западини та проксимального відділу стегнової кістки.
Це означає, що стандартні підходи до ендопротезування не завжди дають оптимальний результат.
Ключовим завданням є точне відновлення біомеханіки суглоба: правильного центру ротації, довжини кінцівки, натягу м’яких тканин та стабільності імплантатів.
Потрібна консультація?
Якщо у вас є біль у кульшовому суглобі, кульгавість або вам вже встановили діагноз дисплазії чи коксартрозу —
важливо оцінити стан суглоба вчасно і визначити оптимальну тактику лікування.