Коксартроз є доволі поширеним захворюванням, що переважно діагностується у пацієнтів середнього та похилого віку як дегенеративно-дистрофічна патологія кульшового суглоба. У пізніх стадіях його розвитку спостерігається атрофія м’язів ураженої ділянки, що супроводжується поступовим укороченням кінцівки. Прогресування патології відбувається поступово, протягом кількох років.
Коксартроз, також відомий як деформуючий артроз або остеоартроз кульшового суглоба, до розвитку пізніх стадій із характерними ускладненнями проявляється больовим синдромом та обмеженням рухливості суглоба. Причини виникнення цього захворювання можуть бути різноманітними. Хоча найчастіше коксартроз діагностують у пацієнтів середнього та похилого віку (від 40 років і старше), його також можуть виявляти й у більш молодих осіб.
Як і багато інших захворювань, коксартроз піддається ефективному лікуванню на ранніх стадіях, проте значна частина пацієнтів ігнорує незначні симптоми, що вказують на його розвиток. У результаті втрачається час, протягом якого можливе повне одужання без необхідності хірургічного втручання. Водночас хвороба продовжує прогресувати, і в подальшому лікування вимагатиме більш радикальних методів, а наслідки стануть значно серйознішими.
Причини розвитку коксартрозу
Коксартроз може мати первинний або вторинний характер.
- Первинний коксартроз розвивається без очевидної причини, імовірно внаслідок сукупності факторів, що сприяють дегенеративним змінам у кульшовому суглобі.
- Вторинний коксартроз виникає на фоні інших захворювань або патологічних станів, що призводять до порушення структури та функції суглоба.
Причини вторинного коксартрозу
Розвиток вторинної форми коксартрозу часто зумовлений наступними патологіями:
- Дисплазія кульшового суглоба – вроджене порушення формування суглобових структур, що призводить до зміни нормального розташування шийки стегнової кістки щодо кульшової западини. Це спричиняє порушення опорної функції кінцівки та передчасне зношування суглоба.
- Вроджений вивих стегна – є наслідком тяжкої дисплазії, при якій голівка стегнової кістки не фіксується у вертлюжній западині, що спричиняє порушення біомеханіки рухів і прогресуючу дегенерацію суглоба.
- Асептичний некроз голівки стегнової кістки – тяжке захворювання, що характеризується загибеллю кісткової тканини через порушення кровопостачання. Це призводить до ослаблення та руйнування суглобових структур.
- Хвороба Пертеса – патологія, що розвивається через недостатнє кровопостачання голівки стегнової кістки, що спричиняє її некротичні зміни та порушення структури суглобового хряща.
- Запальні та інфекційні захворювання – артрити різного генезу можуть спричинити руйнування хрящової тканини та розвиток вторинного коксартрозу.
- Травми кульшового суглоба – переломи, вивихи та хронічні мікротравми здатні спровокувати дегенеративні зміни в суглобі навіть у молодому віці.
Фактори, що сприяють розвитку коксартрозу
- Перевантаження суглоба – регулярні надмірні навантаження, пов’язані з професійною діяльністю (наприклад, тривале ходіння, важка фізична робота або заняття спортом), призводять до прискореного зношування хрящової тканини.
- Ожиріння – надлишкова маса тіла значно збільшує навантаження на кульшові та колінні суглоби, що прискорює їх дегенерацію. Наприклад, кожен крок при ходьбі створює навантаження на суглоби, що у 2–3 рази перевищує масу тіла людини, що призводить до передчасного зношування хряща.
- Травматизація суглоба – повторні механічні пошкодження можуть викликати порушення цілісності хрящової тканини, що призводить до її поступового руйнування та формування деформацій.
- Спадковість – хоча сам коксартроз не є спадковим захворюванням, генетично може передаватися схильність до розвитку патології через особливості будови скелета, хрящової тканини та порушення обмінних процесів. Люди з сімейною історією артрозу мають вищий ризик розвитку коксартрозу, особливо якщо з народження є аномалії розвитку суглоба.
- Запальні захворювання суглобів (артрити) – тривалі запальні процеси можуть викликати порушення структури хрящової тканини, змінювати властивості суглобової рідини та погіршувати кровообіг у суглобових структурах, що сприяє розвитку артрозу.
- Гормональні зміни та порушення обміну речовин
- Остеопороз
- Цукровий діабет
- Неврологічні порушення, що супроводжуються втратою чутливості нижніх кінцівок
Нещодавні дослідження показали, що тривалі стреси та психологічні перевантаження можуть опосередковано сприяти розвитку коксартрозу через зміну функції надниркових залоз. Надлишкова секреція кортикостероїдних гормонів призводить до зниження вироблення гіалуронової кислоти – ключового компонента суглобової рідини. Це спричиняє висихання та розтріскування суглобового хряща, що, у свою чергу, призводить до дегенеративних змін.
- Комбіновані ураження суглобів – первинний коксартроз нерідко поєднується з ураженням інших великих суглобів, зокрема колінного суглоба та хребта, що значно ускладнює перебіг захворювання.
Таким чином, коксартроз є багатофакторним захворюванням, розвиток якого залежить від поєднання генетичної схильності, механічних навантажень, метаболічних порушень та запальних процесів. Розуміння цих механізмів дає змогу вчасно вживати профілактичних заходів та проводити ранню діагностику для попередження тяжких ускладнень.