Які бувають ендопротези колінного суглоба

Які бувають ендопротези колінного суглоба

Сучасне ендопротезування колінного суглоба дає змогу підібрати імплантат індивідуально — залежно від ступеня артрозу, деформації кінцівки, стану зв’язкового апарату, якості кісткової тканини, віку пацієнта та рівня фізичної активності.
Ендопротези коліна відрізняються за обсягом заміщення суглоба, типом стабілізації, способом фіксації та конструктивними особливостями.

Що таке ендопротез колінного суглоба

Ендопротез колінного суглоба — це штучна конструкція, яка замінює зруйновані суглобові поверхні стегнової та великогомілкової кісток, а за потреби — і надколінка.
Мета операції полягає в усуненні болю, відновленні опороздатності кінцівки, корекції осі ноги, покращенні обсягу рухів і поверненні пацієнта до побутової активності.

Види ендопротезів за обсягом заміщення суглоба

Тотальний ендопротез коліна

Найпоширеніший варіант. Використовується тоді, коли уражений увесь колінний суглоб або більшість його компартментів.
Дозволяє усунути біль, виправити деформацію й відновити функцію при вираженому гонартрозі.

Унікомпартментний ендопротез

Використовується при ураженні лише одного компартмента колінного суглоба, найчастіше медіального.
Підходить не всім пацієнтам і потребує чітких показань та добре збереженого зв’язкового балансу.

Пателофеморальні системи

Використовуються рідше, при ізольованому ураженні пателофеморального зчленування.
Показання до таких систем є обмеженими і визначаються індивідуально.

Види ендопротезів за типом стабілізації

CR-системи

Протези зі збереженням задньої хрестоподібної зв’язки. Використовуються, якщо зв’язка функціонально збережена і забезпечує достатню стабільність.

PS-системи

Протези із заміщенням функції задньої хрестоподібної зв’язки. Застосовуються досить часто при тотальному ендопротезуванні коліна.

Високостабілізовані системи

Використовуються у випадках більш вираженої нестабільності, значних деформацій або складної патології зв’язкового апарату.

Шарнірні та ревізійні системи

Застосовуються при важких деформаціях, нестабільності, виражених кісткових дефектах або при повторних операціях.

Види ендопротезів за способом фіксації

Цементна фіксація

Найпоширеніший варіант при тотальному ендопротезуванні коліна. Забезпечує стабільну первинну фіксацію компонентів.

Безцементна фіксація

Використовується у певних клінічних ситуаціях, частіше у пацієнтів із достатньою якістю кісткової тканини.
Передбачає біологічну інтеграцію імплантату з кісткою.

Основні компоненти ендопротеза колінного суглоба

  • Феморальний компонент — заміщує суглобову поверхню стегнової кістки.
  • Тибіальний компонент — заміщує поверхню великогомілкової кістки.
  • Поліетиленовий вкладиш — виконує функцію пари тертя між металевими компонентами.
  • Пателярний компонент — за потреби використовується для заміщення суглобової поверхні надколінка.

Як обирається ендопротез колінного суглоба

Вибір ендопротеза залежить від багатьох факторів: ступеня артрозу, локалізації ураження, деформації осі кінцівки, стабільності зв’язок, якості кісткової тканини, віку, маси тіла та функціональних потреб пацієнта.
Для правильного підбору системи враховуються клінічний огляд, рентгенографія, а в складних випадках — додаткові методи візуалізації.

  • Оцінюється, чи уражений один компартмент чи весь суглоб.
  • Враховується стан задньої хрестоподібної зв’язки та інших стабілізаторів.
  • Аналізуються деформації осі нижньої кінцівки.
  • Визначається, чи потрібна стандартна чи більш стабілізована система.
  • У складних випадках можуть знадобитися ревізійні або спеціальні конструкції.

Чи існує “найкращий” ендопротез коліна

Універсально найкращого ендопротеза не існує. Оптимальним є той імплантат, який правильно підібраний саме для конкретного пацієнта та встановлений з урахуванням анатомії, осі кінцівки, балансу зв’язок і функціональних цілей.
Саме правильний підбір системи й точність виконання операції визначають довготривалий успіх лікування.

Потрібно зрозуміти, який ендопротез підходить саме вам?

На консультації оцінюється стан колінного суглоба, вісь кінцівки, дані рентгенографії та функціональні потреби пацієнта, після чого визначається оптимальна тактика лікування.